З гостинцями до поранених
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 20-04-2018, 15:58
Переглядів: 8

З гостинцями до поранених

 

Ще сонце не зійшло, як минулої суботи кіцманські волонтери дружно ладували автобус великодніми гостинцями для поранених бійців, які проходять лікування та курс реабілітації у Львівському військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. Це вже була п’ята поїздка з ініціативи голови Кіцманського волонтерського центру допомоги українській армії Ганни Юрбаш: «У ці святі великодні дні всім хочеться бути з родиною, — каже Ганна Михайлівна. — Але бойові дії на Сході продовжуються, поранених не меншає і тому, зв’язавшись з львівськими волонтерами, дізналися, що в шпиталі знову є потреба у воді, печиві, закрутках, засобах гігієни, тож вирішили здійснити чергову поїздку».Кіцманчан справді з нетерпінням чекали представники ГО «Волонтерська сотня Львів», а найбільше — поранені бійці. Допомагаючи заносити ящики з продуктами, львівська волонтерка Тетяна Сенишина щиро подякувала буковинцям за допомогу: «Хотілося б, щоб ви приїжджали не тільки у великі християнські свята, — попросила вона, — а частіше, бодай, два-три рази в місяць, бо нині дуже потрібні вода, печиво, нежирний кефір, йогурт, кава, цукор, засоби гігієни».
Частину привезеної благодійної допомоги залишили на складі ГО «Волонтерська сотня Львів», аби військові пізніше могли скористатися при необхідності.
У вестибюлі шпиталю, де відбулася зустріч, колишній учасник АТО, а нині активний волонтер Сергій Николайчук розповів про Кіцманський волонтерський центр, проведену роботу, щомісячні поїздки на Схід. Також відбувся імпровізований концерт. Були оплески, іноді непрохані сльози, пригощання. Діти вручали пораненим гостинці, а вони їх обнімали, цілували, дякували…
«Нам дозволили — ділиться Ганна Михайлівна, — у супроводі волонтерів відвідати лежачих бійців у палатах, щоб передати солодощі, мінеральну воду особисто кожному з хворих учасників бойових дій».
З різних куточків України, з різних військових підрозділів, частин рядові, сержанти, полковники лікуються нині у Львівському військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. Всі вони стали побратимами, бо доля звела їх на бойовому полі — захисті кордонів України. Красиві, мужні чоловіки, дехто в інвалідному візку, але всі впевнені, що українська армія сильна як ніколи і, як сказав Василь Гуцуляк із Садгори: «Ми маємо зберегти цілісність української держави і перемогти російського агресора». Боєць, хоч ще зовсім молодий, всього 27 літ, та в армію три роки тому пішов свідомо, добровольцем. Під час виконання бойового завдання отримав травму і йому зробили вже дві операції. Хлопець дуже зрадів, що приїхали буковинці, разом з усіма аплодував юному солісту Станіславу Анісіну з Ошихлібів, який виконав кілька патріотичних пісень про Україну і найріднішу людину, маму.
Сергій Новак з Луганської області переконаний, що завдяки волонтерам сьогодні армія стала значно сильнішою і українці переможуть у цьому військовому протистоянні з Росією.
Тридцятип’ятирічний Богдан Тимчук із Волині, боєць 14-ї бригади, був поранений біля міста Щастя. Він розповів голові районної організації Червоного Хреста Дарії Бабюк, що з рідних до нього мало хто приїжджає, бо мама змушена доглядати лежачого батька. Боєць щиро подякував за увагу і турботу про тих, хто Великдень святкував на лікарняному ліжку військового шпиталю.
У 55 років пішов добровольцем захищати Україну боєць 28-ї бригади Віктор з Кропивницького і вже четверту весну на фронті. «Я, простий солдат, вирішив бути корисним своїй країні у важкий час, — каже Віктор». На знак вдячності він подарував Сергію Николайчуку військову емблему.
«Будучи у Львові,— веде далі розповідь Ганна Юрбаш, — ми не могли не зайти у Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, тож запалили свічку і помолилися… Незважаючи, що це духовна святиня, там є фотографії усіх загиблих українських захисників і саме в цій церкві відспівують наших Героїв».
Боляче, що вже йде п’ятий рік війни, — зізналася Ганна Гриник з Хлівища, — а кінця й не видно. Мій старший син Іван підписав контракт на службу в армії, навіть не попередивши. Я тоді з найменшим трирічним Миколкою була в лікарні. У мене семеро дітей, і я, як кожна українська жінка, мама хочу, щоб вони були щасливими. А це можливо тільки тоді, коли закінчиться війна».
Поверталися кіцманчани додому з відчуттям, що волонтери ще мають багато-багато роботи, бо їхньої допомоги чекають українські солдати як на фронтовому Сході, так і у військових шпиталях…
Голова Кіцманського волонтерського центру Ганна Юрбаш щиро дякує всім, хто допоміг здійснити цю поїздку, а саме: директору АТП Дмитру Стефюку, водіям автобуса Юрію і Івану, міському голові Сергію Булезі, учаснику бойових дій Сергію Николайчуку, начальнику районного відділу культури, національностей та релігій РДА Оксані Тощук, голові районної організації Товариства Червоного Хреста України Дарії Бабюк, директору Кіцманського територіального центру Валентині Рухтурак, парафіянам Шипинецького монастиря.
 Галина СКУЛЕБА.
Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Громадсько-політичний тижневик
"Вільне життя"

Передплатний індекс: 61546

Адреса: 59300, м.Кіцмань,
Чернівецької області,
вул.Незалежності, 62, А.

Тел. (03736) 2-37-05, 2-12-22, 2-15-78,
2-39-72, 099-209-20-82.

web-сайт: www.freelife.cv.ua,
E-mail: free_life@ukr.net


Особистий кабінет
Особистий кабінет