Понад три тисячі кілометрів — заради трьох хвилин із сином…
Добавив:
Коментарів: 0
Добавлено: 12-01-2018, 11:45
Переглядів: 8
Житель села Хлівище Кіцманського району Мафтей Гриник не бачився із сином від серпня. 20-річний Іван Гриник — кулеметник, служить у штурмовій бригаді, яка дислокується в Костянтинівці Донецької області. Тож коли батькові випала нагода поїхати від Кіцманського волонтерського центру бусом та відвезти допомогу на передові позиції землякам і побачити сина, він, не вагаючись, зібрався в дорогу.

Понад три тисячі кілометрів — заради трьох хвилин із сином…

 

У бусі із гостинцями та речами разом із Мафтеєм їхали АТОвець Юрій з Хотина, волонтерка Слава з Чернівців і постійний водій Василь, якого волонтери нарекли Ангелом.  Більше доби потрібно було, щоб доїхати до першого пункту поїздки — шахти «Бутовки», однієї з найгарячіших точок поблизу Донецька. Її називають Форпостом та другим Донецьким аеропортом, а її захисників — кіборгами. Тут практично не припиняються обстріли, наземні частини шахти (метал і стіни) майже знищені артилерією. Українські захисники розмістилися в підвальних приміщеннях і мужньо тримають оборону. Підсилюють позиції військових підрозділи «Правого сектору».

Понад три тисячі кілометрів — заради трьох хвилин із сином…

 Коли автомобіль з Буковини приїхав на територію шахти, через 10 хвилин почався обстріл. Мафтей розповідає, що терористів видно було за сотню метрів. До «Бутовки» оперативно приїхали два УРАЛи з підмогою, тож бойовики, побачивши, що позиції українських захисників посилилися, відступили. У цей момент волонтери змогли виїхати, попередньо розвантаживши частину гостинців. Хлопці на передовій були раді допомозі, адже до них через постійні обстріли важко довезти і харчі, і навіть воду. Особливо скучили за домашніми стравами, солодощами, свіжими фруктами, овочами.  «У мене була трилітрова банка березового соку, хотів пригостити сина, — розповідає М.Гриник. — Але побачивши, в яких умовах бійці на шахті, віддав їм. Один із солдатів пробив кришку ножем, налив сік у каску і вони по черзі почали пити… Серце стискається, коли бачиш, як реагують захисники на такі звичні та доступні для нас речі. Адже навіть вода там у дефіциті».

Понад три тисячі кілометрів — заради трьох хвилин із сином…

 Після шахти буковинські волонтери побували на позиціях «Правого сектора», після чого рушили у Костянтинівку. Мафтей Васильович сподівався побачити там сина, але не був впевнений, що застане його в частині. Іван про візит батька нічого не знав. Тож волонтери спершу вийшли до військових, почали вивантажувати гостинці і запитали, чи є Іван Гриник з Кіцманщини. Коли хлопець підійшов, йому показали «головний подарунок» — батька… Та рідним людям часу і поговорити не було: військові побачили поблизу автомобілі «сєпарів», тож поспішно відправили бус із волонтерами, аби не наражати їх на небезпеку і закрити всі входи-виходи у частину. Але три хвилини з сином, який за кілька місяців на війні змужнів, вартували небезпечної поїздки, довжиною понад три тисячі кілометрів у обидва боки.

Понад три тисячі кілометрів — заради трьох хвилин із сином…

 Побували в інших гарячих точках на передових позиціях: Яворівка, Краматорськ, Зайцеве, Бахмут, Покровськ, Попасне, Станиця Луганська, Троїцьке. Одна з найпам’ятніших зупинок  — це дитячий будинок для  малюків від півтора до трьох рочків. Туди привезли солодкі подарунки, гостинці. 

Доставивши адресно допомогу по запланованому маршруту, волонтерський бус повернувся на Буковину. «Ми побували в гарячих точках, де бійцям найважче, і вони дуже цінують увагу і допомогу земляків, — розповідає Мафтей Гриник. — Із поїздки можна написати цілу книжку…  В одного бійця з Івано-Франківщини батько росіянин за національністю і відмовився від сина через те, що той пішов захищати Україну. Поки солдат був на Сході, батько продав житло та все майно і виїхав у Росію, залишивши сина ні з чим. Цей хлопчина тепер фактично немає домівки, куди повернутися… І подібних болючих історій є багато». 
Безкрайні поля Донеччини і Луганщини лишаються неораними, тільки таблички «заміновано» попереджають про небезпеку. Будинки розвалені, дороги розбиті… Долати наслідки війни наша країна буде ще довго. А поки що кожен з нас може підтримати українське військо, захисників, передавши частину свого тепла і уваги через волонтерів — принести продукти, одноразовий посуд, бутильовану воду та інші речі.
Ольга КУЛЬКО.

Понад три тисячі кілометрів — заради трьох хвилин із сином…

 

Понад три тисячі кілометрів — заради трьох хвилин із сином…

 


Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Громадсько-політичний тижневик
"Вільне життя"

Передплатний індекс: 61546

Адреса: 59300, м.Кіцмань,
Чернівецької області,
вул.Незалежності, 62, А.

Тел. (03736) 2-37-05, 2-12-22, 2-15-78,
2-39-72, 099-209-20-82.

web-сайт: www.freelife.cv.ua,
E-mail: free_life@ukr.net


Особистий кабінет
Особистий кабінет